Ресторація Мулярових

  Як тільки ви переступаєте поріг Першої сімейної ресторації Мулярових, одразу потрапляєте в іншу епоху. Це не просто заклад харчування, це своєрідний музей галицького побуту і кулінарії минулого століття. Наша ресторація, оселилася в будинку періоду Австро-Угорщини. І це не випадково. Тут свого часу мешкала видатна кулінарка Стефанія Мулярова.

  Будинок для себе і своєї родини у 1909 році звів заможний мешканець Станіслава (так колись називався Івано-Франківськ), місцевий адвокат Ісаак Гольдфельд. Його невістка, дружина старшого сина, Стефанія Мулярова прославилася на все місто своїми кулінарними здібностями. І наша сімейна ресторація продовжує її славу.

  При вході до ресторації ви побачите оригінальну вивіску «Сі мейна ресторація Мулярових», виконану в сецесійному стилі, характерному для цього міста в першій чверті ХХ століття. На ній, як і в назвах страв у меню, відтворено тогочасний мовний колорит.

Бали (бенкети), забави, набутки (святкування)— саме так говорили галичани, а подекуди говорять і сьогодні. Отже, запрошуємо у колишні кімнати великого житлового будинку, у його покої. На щастя, і в радянську добу тут мешкала міська інтелігенція: актор театру, дві родини лікарів, професор. Їм «у спадок» дісталися старовинні меблі перших господарів та деякі інші предмети побуту. Багато що збереглося донині —меблі, столярка, печі та інше — і стало органічною частиною інтер’єру сімейної ресторації Мулярових. Тому-то наша ресторація — це ще й своєрідний музей, у якому «експонатів» можна торкатися руками.

  Кавоварка з «Нового світу» У передпокої, поруч із барною стійкою, ви неодмінно по мітите незвичайний кавоварний апарат легендарно го виробника, італійської фірми Elektra. Другої такої кавома шини у сві ті нема, бо кожен витвір фір ми — ексклю зив ний. Цей — один із серії «Новийсвіт», присвяченої емігрантам. Придивіться до мідного литва, яким оздоблений апарат: тут зображені цілі побутові сцени із провінційного життя і при міські пейзажі. Естети та ін женери оцінять ретельність і смак виробників у кожній деталі пристрою. Не даремно бренд Elektra у виробництві кавоварних апаратів прирівнюють до Rolls-Royce в машинобудуванні. І каву на цьому апараті, який вірно служить уже майже півстоліття, роблять відмінну. Переконайтеся!

Гуцульський зал

  Праворуч від вас — так званий Гуцульський зал. Може вам треба глянути на себе у дзеркало, перш ніж увійти в ці покої, поправити зачіску чи одяг? У старих, правильно зроблених дзеркалах, люстрах — як сказала би пані Мулярова, люди виглядають якось краще, шляхетніше. Колись у нього заглядали галицькі пани та пані. Старовинне дзеркало прибуло сюди із заможного будинку в с. Яблунів, на Гуцульщині.  

У кімнаті на першому поверсі, праворуч від входу, ми бачимо речі, привезені з Гуцульщини. Зокрема, тут знаходиться чудова колекція гуцульських столів (належать руцімайстра минулого століття Олекси з Яворова). Але один із них — цілком незвичайний (справа від входу у зал). На його кришці, шухлядах та ніжках мож на побачити інкрустацію сливовим деревом у вигляді геометричних фігур. Навіть мистецтвознавці не змогли дати пояснення цим зображенням. Припускають, що стіл призначений для гри в карти, й інкрустація відтворює картярські масті.

  У залі нема жодного сучасного стільця — усі зроблені за Австро-Угорщини, Польщі і лише два — за СРСР.
На таких кріслах цікавіше сидіти, ніж на сучасних, чи не так? Різьблена шафа — теж походить із першої половини минулого століття і виготовлена на одній із європейських мануфактур. Усі меблі тут, як і в цілій ресторації, хоч і старі, та в доброму стані. Адже в штаті сімейної ресторації Мулярових працюють фахові реставратори.

Виставкова зала

  А тепер пані Стефа Мулярова запрошує вас до виставкової салі (залу) ресторації. Тут постійно експонуються художні виставки. Тож можна частуватися і оглядати твори мистецтва водночас. Столи в залі переобладнані з давніх, уже не діючих, швейних машинок— знаменитих «Zinger». На таких машинках галицьким панам та паням шили одяг. Стіни в покої оздоблені численними вишитими картинками, затягнуті тканим полотном. Вишивки прикрашали помешкання (квартири) жителів Станіславова та околиць.

Захисники ресторації.
  Оберегами ресторації Мулярових стали фігурка св. Миколая (робота XVIII століття, подарована парафією прикарпатського села Петрилів), та ікона св. Параскеви, що вважається захисницею домашніх вогнищ. Святий Миколай зустріне вас у ніші входу до виставкової зали. А старовинний образ Параскеви можна побачити ліворуч від сходів.

Космацький стіл.
  Цей стіл-тумба — чудовий зразок гуцульських меблярства і різьбярства. Виготовлений він у 20-х роках минулого століття майстром із карпатського села Космач. Стіл придбаний у внука майстра. Село Космач відоме не лише в Україні, а й серед закордонних туристів як живий центр унікального гуцульського ужиткового мистецтва.

Дитячий простір

  Як дбайлива ґаздиня, пані Стефа потурбувалася би про всіх своїх гостей, без винятку. От і ми, сучасні господарі, наслідуємо галицьку традицію гостинності. Якщо ви прийшли сюди з дітьми, подбаємо, аби вони не нудьгували і не заважали відпочивати дорослим. Тому тут є двоярусна дитяча територія. На ній усе зроблено в масштабі маленької людини — дорослий у цих кімнатах почуватиметься Гулівером. А от дитині буде комфортно. До послуг юного гостя іграшки, приладдя для творості, зручні меблі — цілий дитячий світ у галицькому етно-стилі. За зовсім ма ленькими від відувачами наглядатиме тур ботлива пра цівниця ресторації Мулярових.

  Нашу ресторацію обігрівають ще австро-угорські кахлеві п’єци (печі) — додають затишку цьому приміщенню, як і понад сто років тому. Зрештою, в кожному предметі, що знаходиться у сімейній ресторації Мулярових, збереглося тепло душ наших бабусів і дідусів, а ми додаємо до нього тепла своїх сердець. Кожна річ у ресторації має власну цікаву історію.

Незвичайні сходи.
  Наша ресторація двоповерхова. Її сходи теж дихають духом старовини. При їх оздобленні використали кахлеві плитки з австрійських та польських п’єців, які новітні господарі-франківці вирішили замінити сучасним
опаленням. Засновник сімейної ресторації вирішив зберегти цю красу бодай у такому вигляді. До речі, він може розповісти про кожнісіньку плитку цих сходів.

Генеральський столик.
  Роками у своєму столі зберігав «велику таємницю» старий генерал, що мешкав на цій же вулиці. Під кришкою вояка завжди ховав від дружини пляшечку коньяку. Багато років дружина не могла розгадати загадку «доброго гумору» пана генерала.

Креденс священика.
  У першому залі на другому поверсі зверніть увагу на красивий різьблений
буфет — по-галицьки креденс. Він привезений сюди із гуцульського села Кути. Належав місцевому священику, далекому родичу засновника сімейної ресторації Мулярових. Дізнавшись, що планується відкриття закладу для галицької інтелігенції, отець подарував креденс як свій внесок у відновлення середовища. На зад ній дошці буфета стоїть клеймо Віденської меблевої мануфактури і рік виготовлення, 1874-й.

Найбільший скарб.
  У ніші дверей, по праву руку, коли заходите в зал другого поверху, ви обов’язково побачите за склом збережений скарб ресторації. Це книжка доктора-дієтолога Аполінара Тарнавського “Kuchnia Jarska” («Вегетаріанська кухня»), видана у Львові в 1901 році. Дуже вірогідно, що Тарнавський — один із перших дієтологів Європи, який розробив цілу кухню здорового харчування. Тому книжка зберігається тут з такими шаною і трепетом. Поруч із нею в ніші реставратори приміщення знайшли метрики перших власників будинку та зшитки з кулінарними рецептами, якими тут знову користуються. Рецепти від Стефи Мулярової та доктора Тарнавського маєте змогу оцінити
в нашій ресторації. 

Кімната Модеста Сосенка.
  Таку назву ця зала має тому, що її стіни розписані орнаментами, змальованими з робіт всесвітньо відомого українського художника Модеста Сосенка. Народився він у 1875 році в с. Пороги нинішнього Богородчанського району на Прикарпатті — тож є нашим земляком. Хоча мешкав у Львові, а навчався художнього мистецтва у Кракові та Парижі.
Орнамент на стіні виконаний у стилі української сецесії. Приверне увагу наших гостей і розкішна антресоль у залі Сосенка. В цьому будинку вона знаходиться від часу, коли тут мешкала пані Мулярова.

Найжаданіший стіл.
  У залі Сосенка можна сісти за стіл колись знаного в Станіславові лікаря. Цей пан не лише добре лікував своїх співвітчизників, але й умів чудово проводити час у компанії друзів та знайомих. Петра Тимофійовича знали як веселуна, душу товариства. Бути запрошеним до нього на забаву вважалося за честь. Засновникові ресторації довелося стратити багато часу й зусиль, щоб отримати найгостинніший стіл Станіславова. Тож просимо до столу…

Кабінет

  Так ми називаємо третій зал на другому поверсі — кімнату за зачиненими дверима. Тут можна затишно провести, як кажуть нині, корпоратив. А можна усамітнитися маленьким товариством. Кабінетом кімната слугувала професорові, що мешкав тут уже в радянські часи. А от меблі в ній збереглися від перших господарів і реставровані вони з мінімальними змінами та з великою обережністю.
  За цими столами, на цих стільцях сиділа галицька інтелігенція сто років тому, а тепер ми запрошуємо на гостину вас. Відчуйте себе галицьким аристократом, інтелігентом і нашим бажаним гостем.

  Але, можливо, найбільшим подарунком від наших предків були знайдені під час реконструкції, замуровані в дверній ніші на другому поверсі, кулінарні книги та переписи (рецепти) Стефи Мулярової. Вони й стали тим знаком, який спонукав нас відкрити тут ресторацію галицької кухні. Чому ці записи переховували у такий спосіб — залишається таємницею. Та схоже, тодішні господарі будівлі знали: настане час — нащадки захочуть продовжити традиції не лише галицької кулінарії, а й духовності, культури.

  На двох поверхах сімейної ресторації Мулярових та на літньому майданчику, що є наче етнографічним відділом нашого музею, вас частуватимуть стравами «від пані Стефи Мулярової».