Осип Сорохтей

1Його вважають найтрагічнішим галицьким митцем ХХ століття...
За невизнаність таланту, за те, що не був популярним, за те, що був забутим, за те, що був бідним, за те, що був самітником, за те, що потерпав від нерозуміння і переслідувань. Його передчасну смерть від розриву серця у листопаді 1941 року теж вважають трагічною смертю від війни. Навіть у тому, що його ім'я у Франківську щоденно промовляється сотні разів, є багато трагічного - більшість із тих, хто знає вулицю Сорохтея, ніколи не бачили жодного його

Парадокс, однак, полягає в тому, що всі перелічені вияви трагічності зовсім не стосуються самого Сорохтея, бо насправді свідчать про трагедію колишніх і теперішніх мешканців цього міста, які не визнавали, не розуміли, не сприймали, переслідували, забували, не бачили і не знають художника Осипа Сорохтея. А він не міг не бути щасливим, бо зумів прожити гідне і цікаве життя так, як вдавалося мало кому, - цілком вільно, відповідно до своїх розумінь, смаків, любові і таланту.

У цього чоловіка завжди було так, що видимі нещастя оберталися справжнім щастям людини, яка дозволяє собі бути собою. Не дивно, що все почалося у дитинстві. Його тато, чех Сoрoхтей, потрапив на нашу Галичину як колійовець. Так родина опинилася у Станиславові. Невдовзі тато загинув на роботі, тож Осип ріс без тата, але у Станиславові. Ще дитиною почав малювати. Цього найбільше хотів. А тому робив те, що хотів, кожного дня. Втік зі школи, куди послала його мама. Зустрів найріднішу душу у станиславівських передмістях - учителя, невдалого художника-маляра, але найкращого вихователя. Той знав, що хлопцеві треба вчитися і бачити, і вчитися бачити, і бачити різних людей, і бачити людей у людях, і бути їм вдячним хоча би за те, що можеш їх бачити. Переповнений цим досвідом, який не зітреться ніколи, Сорохтей поїхав до чудесного Кракова і почав учитися у найкращій художній академії. Навчився всього, що можна. Діставав нагороду за нагородою (одна, найцікавіша, була за нічний рисунок). А ще при вступі вибрав собі, ким має бути. Син чеха і польки, станиславівець Сорохтей заявив, що він українець. Хотів бути з ними, незважаючи на обіцяні труднощі. У 1914 році мусів іти до війська, тож пішов у легіон Січових Стрільців. І потрапив у неймовірний світ - еліту еліт.

Чотири роки у Пресовій Квартирі УСС, серед геніальних романтиків і циніків водночас. І він прийшов до геніального мистецького висновку. Почав рисувати обличчя. Спочатку портретні ескізи, потім, дійшовши до японського синтезу мінімалізму форми і лінії, - шаржі, карикатури. Пригодилося мистецтво бачити більше. Його мінімалістські портрети показували сутність істоти, яка виражалася через невипадкові риси обличчя, приреченість долі, що була невід'ємною від міміки і жестів (треба перейти війну, щоби відмовитися від світу кольорів і проміняти його на кілька рис викривленої людської пики). В кожному разі він став у цьому жанрі супермайстром. Один бездоганний рисунок вартував своєю розповіддю більше, ніж ретельний роман зі світлинами).

По війні він знову опинився у Станиславові. І тут зрозумів, що хоче малювати не для того, щоби вдалося продати. Ситуація була відповідною, бо у цьому місті ніколи ніхто не поспішав купувати мистецтво, якого не розумів. А не розуміли тут переважно нічого, що можна було назвати мистецтвом. Він працював у школі, любив вчити малювати. І продовжував робити свої карикатури. Трохи шкодував, що у місті надто мало облич, які б викликали хоч якісь емоції. Але якось намалював для популярного журналу карикатурного поважного директора гімназії. За це отримав заборону викладати у Станиславові. Отримав працю у Снятині. Був вражений, потрапивши там вперше на високий берег Прута. Відчув, що ця ріка його і йому. У Снятині жив Черемшина, до Снятина приходив Стефаник. Вони були поруч. Осип Сорохтей вважав три роки у Снятині найкращим часом у житті. Там він зблизився з жінкою, яка стала

Розміщення

  • м. Івано-Франківськ
    вул. Чорновола, 5

 

Вакансії

Години роботи

Понеділок - Четвер 12.00 - 23.00
П'ятниця - Неділя 12.00 - 00.00

Західноукраїнській інтелігенції присвячується

Powered by Warp Theme Framework