Кульчицька Олена

1Олена Кульчицька народилася 16 вересня 1877 р. у Бережанах, невеличкому містечку на Тернопільщині. Вона була третьою дитиною в сім'ї окружного судді.

Незабаром батька переводять на Львівщину, до Кам'янки Струмилової (нині Буську), і саме до цього періоду належать перші враження, значно пізніше занесені художницею у щоденник. Сім'я жила скромно, проте завдяки матері, Марії Яківні, навіть знайомі не підозрювали про це. Жінка прекрасно шила, забезпечуючи себе та дочок новим вбранням. «Ми з сестрою були панночками. Хоч би де з'являлися, привертали до себе увагу тим, що любили гарно, елегантно вдягатися.

І дотримувалися вказівок виховання, даного батьками», — запише Олена Львівна. Мати поводилася з дочками досить суворо, молодшій навіть здавалося, що вона «більше любила сина» Володимира, старшого з-поміж дітей. Сестри дуже дружили, різниця у віці в них була лише два роки. Олена часто малювала Ольгу, залишивши майже сотню її портретів, виконаних у різних техніках. У сестер навіть долі схожі. Обидві так і не вийшли заміж, викладали дівчаткам у школі: Ольга — ручну роботу, Олена — малюнок. Батько дуже любив фотографувати і часто робив знімки дочок. Саме батько навчив дітей любити природу й ніколи не повертався з поїздок без квітів для своїх прекрасних дам.

2Саме в ті роки Олена напише гіркі рядки: «Для чого я хотіла так усе використовувати, так багато працювати? Я все-таки була молодою, привертала до себе увагу... Чому так мало користувалася симпатіями веселого Відня? Б'ю себе, що не використовувала молодість». А ще художниця, яка залишила понад чотири тисячі робіт — живопис, графіку, прикладне та декоративне мистецтво, мріяла: «Хотіла б я, коли помру, щоб по мені заплакала трембіта і передала моїм дорогим Карпатам: мене вже не чекати, я вже більше до них не прийду».
Дитинство скінчилося, коли Олену віддали в монастир сакраменток у Львові, при якому була польська школа: українських на той час не було. Сумуючи за рідними, особливо за сестрою, дівчинка починає малювати. У 1894-му Олена закінчує школу й повертається додому, а в 1902 році вступає у Львові в приватну студію польських художників Станіслава Батовського і Романа Братковського. Отриманий диплом дає можливість вступати у віденську «Школу прикладного і декоративного мистецтва» — єдиний на той час вищий заклад, куди приймали дівчаток.

3Після Другої світової О.Кульчицьку запрошують викладати у Львівському поліграфічному інституті. «До прославленої художниці було двоїсте ставлення — вона отримала звання професора, народного художника України, але твори на виставки брали неохоче: вони не несли «радянської ідеї», — згадував художник Дмитро Крвавич. До того ж вона розмовляла українською мовою, погалицькому, вставляючи лемківські слова. Вдягалася вишукано. «Це була прекрасної статури струнка дама, яка, вочевидь, дбайливо стежила за своєю поставою. Ходила енергійно. Хоч би скільки я її зустрічав, вона завжди була інакше одягнена. Одяг Кульчицької був пошитий у дуже добрих кравців. Це був єдиний комплект, від взуття до капелюшка, в єдиному колориті. За спогадами сучасників, Кульчицька була веселою й товариською, але в душі — дуже самотньою.

Розміщення

  • м. Івано-Франківськ
    вул. Чорновола, 5

 

Вакансії

Години роботи

Понеділок - Четвер 12.00 - 23.00
П'ятниця - Неділя 12.00 - 00.00

Західноукраїнській інтелігенції присвячується

Powered by Warp Theme Framework