Іван Левинський

1Видатний український архітектор-модерніст, професор Львівської Політехніки, фундатор львівської архітектурної школи, меценат. Народився Іван Левинський 6-го липня 1851 р. в Долині в сім'ї директора Народної школи, його мати була німкою з Баварії. Коли Іванові виповнилося сім років, батько помер. Доля вдови – важка, а тим паче — в епоху, коли жінка була обмеженою у своїх громадянських правах і не могла працювати. 

Тож мати в пошуках кращої долі, переїхала з дітьми в Стрий.

Чотири початкові класи гімназії Іван Левинський закінчив у Стрию. На подальшу освіту коштів не було, і хлопчина влаштувався підробляти помічником дяка. Продовжив навчання у львівській реальній гімназії, одночасно працюючи. Матеріальне становище змушувало І. Левинського заробляти гроші репетиторством та читанням лекцій.


Архітектурний факультет Львівської Політехніки майбутній мільйонер закінчив у 1874 р. з відзнакою. І у великій нужді.
Львівська опера, готель “Жорж”, залізничний вокзал, кам'яниця товариства “Дністер” – споруди, що є окрасою Львова звела фірма відомого українського архітектора, будівельника, науковця, підприємця і громадського діяча Івана Левинського.

Згодом відкрив маленьке архітектурно-технічне бюро на вул. Личаківській, 6, яке займалося виготовленням проектів майбутніх будинків. Це бюро розвивалося якнайкраще і дуже скоро Іван Левинський став одним із найдіяльніших архітекторів Львова.

Заробивши перший значний капітал, спільно з професором Політехніки Юліяном Захарієвичем купив велику земельну ділянку на Костелівці, на якій у 1888 р. відкрив перше власне підприємство — "Фабрику кахлевих печей і матеріалів будівельних".

Вона розташувалася в невеликій двоповерховій споруді (тепер — вул. Чупринки, 58), де п'ятеро найнятих гончарів випалювали кахлі, декоративні вироби та посуд у гуцульському стилі.
Через кілька років Іван Левинський створює ціле фабричне містечко: фабрики кахлевих печей і майоліки, штучного каменю, гіпсу, столярських і теслярських виробів, слюсарську, з виробництва дахівки, піску, тартак, сировинні склади, мережу крамниць і житлових споруд для працівників. Ця багатогалузева виробничо-спеціальна база дала змогу замкнути весь технологічний ланцюжок: від архітектурних проектів до будівництва об'єктів "під ключ".

Для облицювання інтер'єрів та екстер'єрів, виготовлення різної конфігурації підлогової плитки на двох фабриках Левинського почали виробництво штучного каменю методом пресування під парою піску, гіпсу та вапна. Щороку на цих підприємствах виготовляли 10000 м² штучного каменю, який добре витримував атмосферні впливи і був дешевшим за природний аналог.

Фірма Івана Левинського першою в Галичині застосувала залізобетонні конструкції в спорудженні будівель (Львівська опера, залізничний вокзал) і гіпсові плити для стін і перегородок. Фабрика Левинського впродовж кількох десятиліть була єдиною в Галичині, яка виготовляла гіпс у промислових масштабах. Фірма процвітала.

Події листопада 1918 року, проголошення ЗУНР сповнюють І.Левинського новими ідеями і планами, але поразку українців в боях за Львів він переживає дуже болісно.
Не дивлячись на те, що І.Левинський відзначався рівними відносинами із своїми польськими колегами, у травні 1919 року заявив протест проти поневолення Польщею Західної України і відмовився присягнути на вірність польській державі. Його фірма стає об'єктом бойкоту, а сам професор перебуває в опалі.
Наприкінці травня 1919 року І.Левинського звільняють з посади професора кафедри. Все це його підриває здоров'я.
Помер професор 4 липня 1919 р. від інфаркту, похований на Личаківському цвинтарі у Львові. На його могилі поставлено пам'ятник, на якому викарбувано напис:

Розміщення

  • м. Івано-Франківськ
    вул. Чорновола, 5

 

Вакансії

Години роботи

Понеділок - Четвер 12.00 - 23.00
П'ятниця - Неділя 12.00 - 00.00

Західноукраїнській інтелігенції присвячується

Powered by Warp Theme Framework