Денис Січинський

1Січинський був першим в Галичині, хто відважився вибрати музику своєю спеціальністю, але через важкі життєві обставини не зміг завершити свою освіту.

Народився Д.Січинський 2 жовтня 1865 року в с.Клювинці Гусятинського повіту на Тернопільщині. Його батько був учителем, але для утримання сім'ї мусив працювати управителем панського маєтку. Мати з роду Бучинських - сестра відомого суспільно-громадського діяча, етнографа Мелітона Бучинського. Зростав малий Денис серед сільського оточення, жадібно ловив звуки природи, мелодії народних пісень, заслуховувався переказами та легендами про народних героїв. В 1873-1875 рр.

Денис вчився в так званій нормальній школі в Станіславові, де перебував на утриманні в бабусі Бучинської. Пізніше під час навчання у Тернопільській гімназії, співав у шкільному хорі, брав уроки музичної грамоти у Лева Левицького. Передова гімназійна молодь організувала таємні гуртки, в яких вивчали українську мову, історію, переписували від руки поезії великого Кобзаря. Як згодом писав Д.Січинський у своїй "Автобіографії", основою його музичної освіти стали заняття з відомим піаністом і композитором В.Вселячинським. У 1988 р. він поступив до Львівського університету на юридичний факультет, проте бажання стати професійним Багато праці доклав Д.Січинський для заснування в 1891 році музичного товариства "Боян", увійшов до складу його першого правління. Львівському "Бояну" він присвятив два великі твори, написані в рік закінчення консерваторії (1892): "Було не рубати зеленого дуба" і кантату "Дніпро реве", за яку йому було присуджено першу премію.

В 1893 році Д.Січинський заснував "Коломийський Боян", потім майже два роки перебував у Львові, заробляючи лекціями і роботами музичними на хліб насущний. З 1896-1898 роки працював капельмейстром в закладі Скарбової фундації в Дороговижу. Протягом десяти років життя написано найкращі композиції: кантату "Лічу в неволі" (в с.Вікторів в 1901 р.) та "Минулі літа" (1907) на слова Т.Шевченка, хорові твори на слова І.Франка "Непереглядною юрбою", "Даремне пісне", "Пісне моя", музика до театральних п'єс та ряд солоспівів з фортепіано, а також інструментальні твори та обробки народних пісень.

2Образно висловлюючись, доля стала мачухою для Січинського як у творчості, так і в особистому житті. Не маючи власного притулку, сім'ї, вічно гнаний з місця на місце в пошуках заробітку, він все ж знайшов у собі сили, щоб написати єдину оперу "Роксоляна", створену, на жаль, на низькопробне лібрето. багато творів Д.Січинського, написаних в останнє десятиріччя, містять ноти глибокого трагізму. В листі до свого друга, композитора Я.Ярославенка, він відзначав: "Ще ніколи не чувся так безмежно чужим серед оточення, як тепер. На хвору душу годі знайти ліка..." Рак горла передчасно звів у могилу 44-річного композитора, диригента, музично- громадського діяча.

26 травня 1909 р. Д.Січинський помер у Станіславові і був похований на міському цвинтарі. Похорон був багатолюдним і урочистим. Співали два хори - Станіславський "Боян" і хор с.Микитинці, заснований Д.Січинським. Тільки в 1942 р. на кошти, зібрані громадою, йому було поставлено пам'ятник роботи Михайла Зорія. В 1963 р. Івано- Франківському музичному училищу присвоєно ім'я відомого композитора. До 120-річчя від дня його народження на

Розміщення

  • м. Івано-Франківськ
    вул. Чорновола, 5

 

Вакансії

Години роботи

Понеділок - Четвер 12.00 - 23.00
П'ятниця - Неділя 12.00 - 00.00

Західноукраїнській інтелігенції присвячується

Powered by Warp Theme Framework